top of page

«Semper tiro» — збірка поезій Івана Франка. Видана 1906 року у Львові.

Назва збірки походить від латинського вислову «poeta semper tiro» — поет завжди учень.

 

Зміст збірки

  • Semper tiro

  • Сонет

  • Моєму читачеві

Буркутськи станси

  • «Кожда кичера в млі»

  • «Дивчино, моя ти рибчино»

  • ОЛЬЗІ С.

  • «О, розстроєна скрипка, розстроєна!»

  • Конкістадори

Лісова іділія (поема)

  • Пролог

  • Перша пісня

  • Друга пісня

Нові співомовки

  • Цехмістер Купер'ян

  • Сучасна приказка

  • Майстер Свирид

  • Що за диво?

  • Притичина

  • Як там у небі?

  • Трагедія артистки

На старі теми

  • «Чи не добре б нам, брати, зачати»

  • «Блаженний муж, що йде на суд неправих…»

  • «Було се три дні перед моїм шлюбом…»

  • «Ти знов літаєш надо мною, галко»

  • «Крик серед півночі в якімсь глухім окопі»

  • «Де не лилися ви в нашій бувальщині»

  • «І досі нам сниться»

  • Антошкові П. (Азъ покой)

  • «Вийшла в поле руська сила»

  • «На ріці вавілонській — і я там сидів»

  • «Вже ж твоя святая воля»

  • «Говорить дурень в серці своїм…»

Із книги Кааф

  • «У сні знайшов я дивную долину»

  • «Поете, тям, на шляху життьовому…»

  • «Гуманий будь і хай твоя гуманність»

  • «Як трапиться тобі в громадськім ділі»

  • «Ти йдеш у вишукано-скромнім строї»

  • Ф.Р.

  • «Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє»

  • «Як голова болить! Пожовклі карти»

  • «Якби ти знав, як много важить слово…»

  • «Страшний суд»

Життя коротке, та безмежна штука
І незглибиме творче ремесло;
Що зразу, бачиться тобі, було
Лиш оп’яніння, забавка, ошука,
Те в необнятний розмір уросло,
Всю душу, мрії всі твої ввіссало, 
Всі сили забира і ще говорить: “Мало!”

І перед плодом власної уяви
Стоїш, мов перед божеством яким, 
І сушиш кров йому свою для слави,
І своїх нервів сок, свій мозок перед ним
Кладеш замість кадила й страви,
І чуєш сам себе  рабом його й підданним,
Та в серці шепче щось: “Ні, буду твоїм паном”. 

Не вір сим пошептам! Зрадлива та богиня,
Та Муза! Вабить, надить і манить.
Щоб виссать “я” твоє, зробить з тебе начиння
Своїх забагань, дух твій спорожнить.
Не вір мелодії, що з струн її дзвенить:
“Ти будеш майстром, будеш паном тонів,
І серць володарем, і владником мільйонів”.
О, не дури себе ти,молодая ліро!
Коли в душі тісниться пісень рій,
Служи богині непохитно, щиро,
Та панувать над нею і не мрій.
Хай спів твій буде запахуще миро
В пиру життя, та сам ти скромно стій
І знай одно – poeta semper tiro.

Збірка "Semper tiro" - містичне кредо Франка 

«Полудень віку Іван Франко зустрів книгою високолетної філософської лірики “Semper tiro” (1906), у якій синтезував увесь свій поетичний і життєвий досвід». 

 

  Цю збірку вважають вершиною зрілого Франка-поета, завершальним crescendo його лірики. “Semper tiro” у творчому поступі Івана Франка. 


  Відкривають збірку три вступних вірші (“Semper tiro”, “Сонет”, “Моєму читачеві”).Книга складається з чотирьох циклів і поеми “Лісова ідилія”, але
ключовими у “Semper tiro” є цикли“На старі теми” та “Із книги Кааф”, які, власне, і визначають обличчя збірки. Ідея збірки “Semper tiro” виражена її заголовком і розширена у першому (однойменному) вірші: poeta semer tiroє творчим кредо Франка. 

 

  Постійне навчання у традиції, переосмислення її, відновлення джерела давнього слова, створення простору для діалогу різних текстів становить конструктивну основу “Semper tiro”. Тут поет пробує себе у формі стансів (цикл “Буркутські станси”), звертається до жанру співомовки (“Нові співомовки”), вдається також до великої ліро-епічної форми ( поема “Лісова ідилія”). 

 

  Найбільш продуктивним у зрілій поезії Франка є цикл “на старі теми”, який апробований поетом у збірці “Мій Ізмарагд”. Цикли “Semper tiro” (“На старі теми” та “Із ниги Кааф”) являють собою своєрідні феномени інтертекстуального об’єднання поезій.


  Поезія Івана Франка щира й відверта, вона апелює безпосередньо до розуму
й почуттів читача. Ця поезія впливала й впливає на українську громадську думку. Особистість нашого славетного Каменяра захоплює: вмів думати, почувати, кликати до боротьби. 

 

Ці людські якості й сьогодні цінуються дуже високо, адже без них не лише людина, а й суспільство в цілому перетвориться на руїну.

bottom of page