Франко - громадянин, патріот
Іван Франко — найвизначніший український поет пошевченківськоїдоби. Саме в поетичній спадщині виразно простежується його еволюція від рево-люційного реалізму до неоромантизму.
Перша поетична збірка "Балади і роскази" - документ молодечого романтизму", за словами самого автора. Ця збірка вийшла 1876 року. В кінці життя Франко повернувся до неї, доповнив іншими ранніми творами і надрукував під назвою «Із літ моєї молодості» (1914). Ця поетична книга, хоча є найпізнішою за часом редагування і друку, висвітлює найраніший етап творчості Франка-поета.
Друга збірка «З вершин і низин», що побачила
світ у 1887 р. (друге, повніше видання вийшло друком у 1893 p.), стала в
духовному житті України явищем, співмірним із «Кобзарем» Т. Шевченка.
Саме ця книжка поезій засвідчила прихід у літературу мужнього поета-громадянина
й митця-новатора з індивідуальним стилем.
Збірка складається з шести розділів: «De profundis» (з латин, з глибини, з низин),
«Профілі і маски», «Сонети», «Галицькі образки», «Жидівські мелодії» та
«Легенди». Так виявилася схильність автора до циклізації творів і композиційної
чіткості.
Перше видання збірки було присвячено дружині І. Франка Ользі Хоружинській, вийшло
під назвою: «З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Накладом автора», Львів, 1887,
252 с.
«Головною частиною тої книжечки, – зазначав автор у «Нарисі історії українсько-руської
літератури до 1890 року» (Львів, 1910, с. 369), – була поема «Панські жарти».
Крім цієї поеми, до першого видання збірки ввійшло ще 46 поезій – «Гімн», «Веснянки»,
«Беркут», «Ідеалісти», «Каменярі», цикл «Думи пролетарія» (3 вірші), 12 сонетів,
«Жидівські мелодії» («Самбатіон» та «Пір’я»), тобто тільки незначна частина творів,
написаних протягом десяти років (1877 – 1887).
Наступне видання («З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Друге, доповнене
видання. Накладом Ольги Франко», Львів, 1893, 468 с.) значно ширше від першого.
Крім творів, уміщених у першому виданні збірки, сюди ввійшли поезії, що друкувалися
у журналах «Світ» та «Зоря» (під псевдонімом Мирон), в студентському журналі «Друг»,
ранні неопубліковані та пізніші твори, написані в період 1887–1893 рр., після появи
першого видання.
У збірці переважає громадянсько-політична, патріотична лірика («Товаришам із тюрми», «Гімн», «Каменярі», «Земле моя», «Тюремні сонети», «Не пора» та ін.).
Основними є два взаємопов'язані мотиви, які окреслив сам поет: 1) «розкривання ненормальностей життя», 2) «віднаходження поривів і змагань до поправи того життя». Тому ліричний герой «З вершин і низин» — самозречений борець із національною й соціальною кривдою.
Зміст збірки:
Заспівом до збірки став програмний вірш «Гімн» (1880). У ньому прославляється «вічний революціонер», що уособлює вічний дух прагнення до щастя й волі. Цей дух споконвіку жив у народі. Однак, переконаний автор, здобуває шанс на перемогу тільки зараз, коли знайшов опору в науці, коли зростає національна й людська самосвідомість гноблених народів.
"De Profundis"
Перший цикл - «Веснянки». Вірші цього циклу наскрізь алегоричні, засновані на наралелізмах й антитезах.
-
"Дивувалась зима"
-
«Гримить»
-
«Гріє сонечко»
-
"Вже сонечно знов по лугах..."
-
«Земле, моя всеплодющая мати»
-
«Розвивайся, лозо, борзо…»
-
«Не забудь, не забудь…»
-
"Лице небесне прояснилось..."
-
«Ще щебече у садочку соловій…»
-
«Весно, ох довго ж на тебе чекати!»
-
Рад би я, весно..."
-
«Ой, що в полі за димове?»
-
«Веснянії пісні, веснянії сни…»
-
"Думи, діти мої..."
-
"Vivere memento"
«Осінні думи».
-
"Осінній вітре, що могучим стоном..."
-
Журавлі («Понад степи і поле, гори й доли…»)
-
"Тихенько річка котить хвилі чисті"
-
«Паде додолу листя з деревини…»
«Скорбні пісні».
-
Не винен я тому, що сумно співаю…»
-
«Бувають хвилі — серце мліє…»
-
«До моря сліз, під тиском пересудів…»
-
«Нехай і так, що згину я…»
-
«Тяжко-важко вік свій коротати…»
-
"Вій, вітре, горою"
-
"Ой, рано я, рано устану"
-
"Відцуралися люди мене!"
-
«Мій раю зелений…
«Нічні думи».
-
«Ночі безмірнії, ночі безсоннії…»
-
«Догорають поліна в печі…»
-
«Не покидай мене, пекучий болю…»
-
«Місяцю-князю!»
«Думи пролетарія».
-
На суді
-
Semper idem!
-
Ідеалісти
-
«Всюди нівечиться правда…»
-
Супокій
-
Товаришам
-
«Не люди наші вороги…»
«Excelsior!».
Другий цикл - «Профілі і маски».
-
Поезія
«Поет».
-
Пісня і праця
-
Чим пісня жива?
-
Співакові
-
Рідне село
Україна».
-
«Моя любов» (єдиний що пройшов рецензію[2])
«Картка любові».
-
«Плив гордо яструб в лазуровім морі…»
-
Тріолет («І ти лукавила зо мною!»)
-
«Я не лукавила з тобою…»
-
«Я буду жити, бо я хочу жити!»
«Знайомим і незнайомим».
-
Корженкові
-
N.N. («Виступаєш ти чемно, порядно…»)
-
N. N. («Будь здорова, моя мила…»)
-
Олі
-
Гриць Турчин
«Оси».
-
«Був у нас мужик колись…»
-
«Послухай, сину, що премудрість каже…»
-
«Хлібороб»
-
"Ужас на Русі"
Третій цикл - «Сонети».
Вольні сонети
-
«Сонети — се раби. У форми пута…»
-
«Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський…»
-
Котляревський
-
Вам страшно тої огняної хвилі…"
-
Як те залізо з силою дивною…"
-
Сікстинська мадонна
-
Пісня будущини
-
«Колись в сонетах Данте і Петрарка…»
Тюремні сонети
-
«Се дім плачу, і смутку, і зітхання…»
-
«Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець…»
-
«Колись в однім шановнім руськім домі…»
-
«У сні мені явились дві богині…»
-
І говорила перша: «Я любов…»
-
І говорила друга: «Я ненависть…»
-
«Сидів пустинник біля свого скиту…»
-
«Багно гнилеє, між країв Європи…»
-
«Тюрмо народів, обручем сталеним…»
Третій цикл - «Галицькі образки».
-
В шинку
-
Максим Цюник
-
Галаган
-
Гадки на межі
Третій цикл - «Із жидівських мелодій».
-
Самбатіон
-
Пір'я
-
Асиміляторам
-
Заповіт Якова
Четвертий цикл - «Панські жарти».
Давні пани
Новатори і консерватисти
3. Пан Мигуцький
4. «Хтось бунтує»
5. «Піп бунтує!»
6. Старий руський піп
7. «Заведімо школу в селі!»
8. Тверезість у селі
9. Комісар-агітатор
10. Поворот панів
11. «Церков заперта!»
12. Попа женуть на панщину
13. Піп-мученик
14. «Бог правди й волі ще не вмер»
15. Цісар зносить панщину
16. Панський жарт із комісаром
17. Комісар у псарні
18. Пан арештований
19. Двір без пана
20. Помста комісара
П'ятий цикл - «Легенди».
-
П'яниця
-
Цар і аскет
-
Індійська легенда.
«Із днів журби» — збірка поезій Івана Франка. Видана у 1900 році.
Тематика збірки
Збірка передає складні переживання автора, зумовлені об'єктивними труднощами у здійсненні задуманої громадської програми, а також болісними перипетіями в особистому житті.
Зміст збірки
У збірці «Із днів журби» зібрано все, що з тих чи інших міркувань не ввійшло до попередніх збірок.
Із днів журби
-
«День і ніч сердитий вітер»
-
«В парку є одна стежина»
-
У парку
-
«Коли часом в важкій задумі…»
-
«Де я не йду, що не почну…»
-
«Не можу забути!»
-
«Вже три роки я збираюсь»
-
«Безсилля, ах! Яка страшная мука»
-
«Недовго жив я ще, лиш сорок літ…»
-
«І знов рефлексії! Та цур же їм!»
-
«Я поборов себе, з корінням вирвав з серця»
-
«З усіх солодких, любих слів…»
Спомини
-
«Я згадую минулеє життя…»
-
«Заким умре ще в серці творча сила…»
-
«О, бо і я зазнав раз щось такого»
-
«П'ятнадцать літ минуло. По важкій»
-
«Маленький хутір серед лук і нив…»
-
«В село ходив. Душа щемить і досі…»
-
«Ось панський двір! На згір'ї край села…»
-
«Найгірше я людей боявсь тоді…»
-
«Привіт тобі, мій друже вірний, гаю…»
-
Розмова в лісі
-
«Я побачив її — не в зеленом садку»
-
«Я не скінчу тебе, моя убога пісне»
В плен-ері
-
«Мамо-природо!"
-
«По коверці пурпуровім…»
-
«Ходить вітер по житі»
-
«Суне, суне чорна хмара…»
-
«У долині село лежить…»
-
«Ой, ідуть-ідуть тумани»
-
«Над великою рікою»
-
«Дрімають села. Ясно ще»
-
«Ніч. Довкола тихо, мертво»
-
ШКОЛА ПОЕТА (За Ібсеном)
Іван Вишенський
На Святоюрській горі
Збірка вийшла 1911 р. у Львові під назвою: «Давнє й нове". Друге, побільшене видання збірки «Мій Ізмарагд». Поезії Івана Франка».
Незабаром після виходу збірки «Давнє й нове» І. Франко надрукував у львівському тижневику «Неділя» (1911, № 19, с 1 – 2)
Передмова до збірки «Мій Ізмарагд»
1. Замість пролога. Святовечірня казка