Село Олександрівка засноване в 1858 році на місці татарського аула Татли-Кулак. Першими мешканцями були переселенці з Полтавської губернії, які заснували село на західному березі Молочного лиману за 7 км. від Азовського моря на балці Шатикуль.
Перші переселенці носили такі прізвища: Уланов, Мєшков, Токарєв, Іванов, Бутяєв, Дрогов, Барчуков, Коваленко, Коротенко, Науменко, Левченко, Корнійчук, Саприкін, Бреус, Остроух, Савенко.
До середини 60-х років ХІХ століття село мало назву Невкус. За народними переказами воно отримало назву через "невкусну" воду з місцевої річки. Після відміни кріпосного права Невкус було перейменовано на Олександрівку. За однією з версій, назвали село так на честь імператора Олександра 11, як ініціатора цієї реформи, за що, до речі, назвали його Олександром - Визволителем. А можливо це пов'язано з діяльністю "князя Таврійського" Олександра Григоровича Патьомкіна, який сприяв заселенню земель Півдня України.
Ззідно реформи переселенці-селяни одержували від держави на кожну душу, крім жінок, по 4 десятини землі.
Земля належала всій общині і через кожні 12 років повинні були проходити переділи землі на чоловіків. Ці переділи проводились до 1906 року, тобто до реформи Столипіна, коли земля перейшла у власність господаря. У ці роки й почався поділ людей на бідних і багатих.
Бааті селяни використовували у своєму господарстві сільськогосподарську техніку - самоскиди, косилки, кінні молотарки. В кулацьких господарствах застосовувалася наймана праця. Особливо посилилося розшарування селянських господрств після столипінської реформи, коли землі общини були поділені на отруби.
Біднота, яка не мала тяглової сили та реманенту для обробки землі, продавала свою землю, а кулацькі господарства її скуповували. Процес розшарування селян проходив до 1914 року.
З 900 дворів населення 20% складали кулаки, 50% - середняки, 30% - бідняки. Швидко ростуть кулацькі господарства Фесенка Е.І., який мав у користуванні 100га землі, Крижка І.М. - 159 га,
Середи А.К. - 120 га.
У той час бідніли інші селянські господарства, такі, як Дуки С.Н.,
Сухомлина І.С.,Панасенка Б.І.,Бабенка Ф.І.
Велику Жовтневу соціаліситчну революцію селяни зустріли по-різному. Більшість з радістю, зі сподіваннями у краще майбутнє, а менша кількість, переважно кулаки, з ворожістю.
У січні 1918 року в селі Олександрівка на зібранні селян за участю представників уїзду, тобто Бердянська, була проголошена радянська влада. У цьому ж році в селі був створений комітет бідноти (комбід), головою якого був Четвероус А.Ф., членами були: Четвероус О.С.,Середа І.К.,Середа П.Є. Комбід, згідно з Декретом про землю, розділяв селянам землю з розрахунком по 2 га на душу.
Під час громадянської війни жителі сіл добровільно вступили в ряди Червоної Армії. Серед них були: Лях Я, О, Команови Іван та Пантелей, Середа М.Г., які хоробро билися в загоні Храпова, в Першій Кінній Армії Будьоного С. М.
Селяни займалися господарством . Остаточно радянська влада затвердилась у жовтні 1920 року. У цьому ж році при сільраді був створений партійний осередок, секретарем якого став Бесарабенко А.Г., членами Сидоренко Т.І., Сухомлина І.С.
У селі працював державний кредитний банк, який надавав селянам кредит на придбання сільськогосподарського реманенту, тяглової сили та будівництво житлових будинків . Приміщення збереглося до нашого часу.
У 1930 році на ериторії сільради було створено 11 колгоспів. Потім на їх базі створено 6 - "Серп і молот", ім. Ворошилова, ім. Чкалова, ім. Шевченко,
ім. Малєнкова, а в 1 953 році - два колгоспи "40лет Октября"(с. Олександрівка, с. Нечкіне) та ім. Фрунзе (с. Дунаївка,
с. Вікторівка).
У 1932 році в селі Олексанрівка створена машино-тракторна станція, директорм якої був Мелешко Н.М.
Першими трактористами були Смирнов І.П., Середа Є.К. У ці роки була відкрита сільська бібліотека, клуб, школа-десятирічка, лікарня. Перші вчителі: Шаповалова Н.С.. Федоров Ф.І.
Не минули страшні роки голодомору і Олександрівку. Спогади Тубальцевої (Останньої) Ніни Іванівни (перехід за посиланням: )
У 1941 році німецькі загарбники напали на Радянський Союз. Сотні трудівників пішли захищати Вітчизну. Червоній армії було здано 17 автомашин, 23 трактори, багато коней.
З перших днів війни парорганізація та сільська рада (голова Команов П.П.) організували евакуацію колгоспного майна. У глибокий тил, на Дон, було відправлено 500 корів, 700 свиней, близько 2000 овець.
Територія сільської ради була тимчасово окуповага військами. Були спалені і зруйновані школи, млини, МТС, колгоспні приміщення, житлові будинки, розграбоване колгоспне добро. Фашисти "насаджували новий порядок". У селі була заарештована, а потім розтріляна група комуністів (Чуйко Д.Г., Ткаченко С.І.,Горбатко І.І., Тамалинський Ю.Й. ). Багато мододих односельчан було відправлено на роботу до Німеччини (Караката О.Д.,Усатова В.І., Гнідаш В.Л., Шрамко П.М.,Барчуков М.О. та ін.)
Велику допомогу молоді надавала медична сестра Марченко А.Д., яка врятувала людей від відправки
на каторжні роботи до Німеччини.
На території села діяла підпільна група десантників на чолі з Володею Носоновим (Кавказьким).
Нині в його честь названо одну з центральних вулиць села.
На кладовищі с. Нечкно є братська могила, в якій поховано капітана Червоної армії Мамедова, медсестру та рядового.
21 вересня 1943 року частинами Червоної армії було визволено село від фашистських загарбників. Хоробро воювали на фронтах війни мешканці сіл.Багато з них нагороджено урядовими нагородами. Серед них ветерани-орденоносці, яких, на жаль в живих вже серед нас нема:
Єрьоменко Іван Фадейович
Пічурін Гаврило Олексійович
Середа іІван Григорович
Голуб Опнас Григорович
Середа Ілля Филимонович
Єфименко Іван Семенович
Бабич Леонід Кирилович
Кабак Гнат Полікарпович
Соловей Пантелей Кіндратович
Нестеренко Івван Прокопович
Дука Іван Микитович
Єфименко Петро Мусійович
Пічурин ГаврилоОлексійович
На фронтах війни загинуло 161 односельчанин. У 1965 році, до 20 річчя перемоги було відкрито пам'ятник загиблим воїнам. Цю місію було покладено на ветерана війни, моряка Чорноморського флоту Бордюга Василя Яковича. У роки війни старшина першої статті Бодюг Я.І.
був командиромбойової установки на міноносці
"Бойкий"
Будьоний С.М.
Почалася робота по відбудові народного господарства. Весь тягар ліг на плечі жінок та дітей. Радянський уряд відзначив тих, хто в роки війни і післявоєнний період віддав свої сили державі.
(Романенко П.А., Романенко А.Ф., Остання К.Я.,
Шубіна П.С.,Горбатко В.Ф.,Литвин О.С.,Романенко Г.А., Максак О.Д.)
Швидкими темпами з року в рік зростає врожайність зернових культур, покращується матеріальний добробутолександрівців.
З кожним роком добробут населення зростає. У 1985 році перебудова торкнулася і нашого села: колгосп "Заветты Ильича" було реформовапно в КСП, а в 2000 році - в ТОВ "Олександрівка"